Головна > Ярмарок Стосу

GROBLA POD POWOŁOCZĄ

[ наверх ]

Випадково знайшов лот у розділі Zerwana grobla pod Powolocza. (Rysunek St. Maslowskiego). Marceli Wisniewski wg Stanislawa Maslowskiego на електронному аукціоні: Sold by POLIART Beata Kalke, Tworog, Poland AbeBooks Seller since March 14, 2011

Буквально: «Зірвана гребля під Паволоччю». Справа в тому, що це місце й досі існує, хоча й змінювалося декілька разів. Так-так, гребля є, дорога за нею — з тим самим вигином вліво, і церкву на пагорбі з цього ж ракурсу так само видно. Річка Роставиця, притока Росі.

Що змінилося? Та багато чого за стільки років! На гравюрі видно два храми (так і було до початку XX ст.): один православний, а другий — костел. Костел розвалили за Совєтів, сліду не лишилося, а православний існує й досі, хоч і зведений заново після пожежі десь у 70-х роках, коли згорів разом із церковною старовинною книгою ще до епохи сканерів. Про це й не всі паволоцькі пам'ятають, хоча місцевий музей мав зберегти свідчення про таку подію.

Праворуч від дороги, перед зірваною греблею, має бути дах млина, змурованого місцевими євреями приблизно у 1862–1863 роках. Млин справно працював до 1980-го: молов зерно, чавив олію із соняшника та свердлив ґудзики з річкової черепашки-беззубки (з цього приводу навіть артіль існувала десь до 1970-го року).

Хата під соломою — то не зовсім хата. То був шинок із торгівлею і постоєм. Про такі подробиці, можливо, й не всім цікаво слухати, як і про те, що на тому пагорбі були не лише церкви, а й синагога Абрамовича, практично поруч. То був центр містечка і торгівлі. А ще місцеві католики після знесення костелу почали ходити до православного храму, бо справи робити треба було, а Бог таки єдин.

А тепер прийшов час згадати про авторів малюнка і гравюри (хоча й потрібна ремарка, що автор малюнка і автор гравюри — це різні люди, та плагіату тут ніякого немає).

Про гравера Марцелія Вишнєвського:

Професія: дереворитник (гравер по дереву)

Місце діяльності: Варшава

Роки активності: приблизно 1875–1887

Основні видання: працював для популярних ілюстрованих часописів «Kłosy» та «Tygodnik Ilustrowany», які друкували художні та етнографічні сцени.

Техніка: дереворит штриховий (сучасний термін — ксилографія), що дозволяв масово відтворювати ілюстрації у пресі.

Джерела: згадується в працях Опалека (1949) та Руднєвської (словник граверів).

Вишнєвський був одним із тих майстрів, хто забезпечував масове поширення зображень українських містечок, церков та етнографічних сцен у польських ілюстрованих журналах. Завдяки його роботі ми маємо візуальні джерела про архітектуру та побут України кінця XIX століття.

Про художника Станіслава Масловського

Народився: 3 грудня 1853 р. у Влодаві (Польща).

Помер: 31 травня 1926 р. у Варшаві.

Стиль: реалізм, пейзажний живопис.

Техніки: акварель, олія, графіка (олівець, рисунок).

Тематика: польські та українські краєвиди, сцени з життя, архітектура, етнографічні мотиви.

Відомі роботи:

“Duma Jaremy” (1879, олія, Музей Національний у Варшаві)

“Zajazd w Białej Cerkwi na Ukrainie” (бл. 1876–1880, олівець і акварель)

“Zima na Ukrainie” (бл. 1880, акварель)

“Wschód księżyca” (1884, олія, Музей Національний у Кракові) Це моя улюблена, бо там написана сама тиша, якої так не вистачає, щоби почути себе. Ну, і так далі..

Станіслав Масловський був польским художником, який створював пейзажі, часто з українською тематикою. Його малюнки — це графічні роботи, виконані олівцем чи аквареллю, зі сценами життя, архітектури та природи, зокрема в Україні, а саме: в Андрушівці, Сквирі, Паволочі, Білій Церкві тощо.

Для охочих порівняти — майже сучасне фото з тієї греблі на Роставиці, з майже тим самим видом на пагорб.

(Світлина з ukrainaincognita.com, бо свою поки не знайшов)

Часто-густо малюнки Масловського плутають з малюнками Наполеона Орди (Napoleon Orda), але це помилка. Хоча Орда й залишив спогади про Паволоч на одній з акварелей, та то вже інша історія.

Ну й досить. Можливо, колись і допишеться, якщо буде час та натхнення.