«Лексіконъ» своєрідна енциклопедія серед пам'яток стародруків, який впливав на писемність слов'янської культури кілька сторічч. Створений на противагу впливу католицької Польщі, книга мала в своїй основі багато творів, зокрема й Острозьку Біблію. Вцілому, твір налічує біля 7000 статей і роз'яснень термінів, та їх орфографію.

Автором друку був галичанин, валахського походження Памва Беринда, який працював у Львові, Стрятині, Перемишлі і Києві. Був наглядачем і організатором типографії Київо-Печерської Лаври, автором багатьох видань требників, служебників і віршів.