Попередньо, часопис мав назву «Кіевская старина», а з 1907 року змінив назву на «Україна», та друкувався переважно українською мовою. Видання продовжило просвітницьку діяльність у сферах історії, етнографії, мови і краєзнавства ХІХ та початка ХХ століття. Видавалося, з перервами на бурхливі події, аж до 30-х років. Важливою частиною стали бібліографічні огляди, завдяки яким збереглися списки літературної і наукової української спадщини.

Першим редактором був філолог і журналіст Науменко Володимир Павлович. Громадський діяч і соратник М.Грушевського, міністр в уряді П.Скоропадського, заарештований ЧК і розстріляний в 1919 році.